Ізраїльські вчені навчилися вирощувати рибу в пустелі. Причому не просту, а морську.

«Ми пробурили свердловину глибиною майже в кілометр. – коментує Амі Бунковскі, ізраїльський вчений. – Звідти надходить солона вода, за своїм складом близька до морської. У ній чудово живуть будь-які морські види. Рибна ловля тут – не рівня морській. Не треба цілий день бовтатися на хвилях в очікуванні – пощастить, не пощастить, 15 хвилин – і безліч австралійського сібасу, a це – справжній делікатес. Казка стала можливою завдяки комп’ютерам. Вони стежать за станом водойми і вирішують: чи вистачає рибам корму і кисню, чи не забруднилася вода. Якщо треба, накачують чисту, а забруднену скидають в спеціальний басейн неподалік. Там її очищують особливі бактерії. Головне, щоб не було перебоїв з електрикою, інакше риба задихнеться за півгодини».

Ізраїльські вчені вважають, що такі ферми могли б стати порятунком для голодуючих країн, причому забезпечити людей не тільки харчами, але й роботою.

Вчені інституту Volcani у Бейт-Дагані вивели новий сорт яблук, які здатні пережити екстремальну спеку ізраїльської пустелі і – без перебільшення – стануть «яблуками майбутнього». Новий сорт, виведений ізраїльськими вченими в результаті схрещування декількох сортів яблук, здатний обходитися без холодного періоду в момент цвітіння і зав’язі, а тому його культивація особливо актуальна для спекотних і посушливих регіонів.

Доктор Моше Флейшман з інституту Volcani пояснив, що в умовах глобального потепління будуть втрачені багато регіонів, де вирощують яблуневі культури. За його словами, новий сорт, може плодоносити в спекотному кліматі, в тому числі на узбережжі або в пустелі.

Патент ізраїльської стартап-компанії Phresh дозволить продовжити термін зберігання овочів та фруктів втричі. За твердженнями розробників пристрою, середньостатистична ізраїльська родина зможе економити завдяки їхньому продукту до $400 на рік.

Спосіб зберігання овочів та фруктів базується на використанні спеціального контейнеру з отворами, через які виділяються органічні речовини, що окислюють середовище та, відповідно, відлякують бактерії та грибок. Діючі речовини абсолютно нешкідливі. Контейнери виробляються у двох модифікаціях – у вигляді яблука (червоного чи золотого) або робота білого кольору. До кожного вмонтована мініатюрна лампочка LED, яка змінює свій колір та, тим самим, нагадує власникам, що час заміняти вміст контейнеру – пакетик зі спеціальним активним наповнювачем. Ноу-хау цього проекту – органічний порошок, склад якого був розроблений іншою стартап-компанією BotanoCap після 12 років досліджень. Цей порошок містить багато компонентів, зокрема ефірні олії, які є природними консервантами, витяжку з орегано, м’яти, гірчичну олію та інші природні компоненти.

Агрономи ізраїльського кібуца Ейн Яхав придумали, як вирішити проблему гіркуватого смаку цього корисного овочу. В результаті тривалої селекції було виведено сорт баклажанів без кісточок. Зовні новий баклажан практично нічим не відрізняється від своїх звичайних побратимів, хіба що його маса більша, оскільки він м’ясистіший і в ньому немає пустот, які зазвичай утворюються навколо насіння. Вага середнього баклажана без кісточок становить близько 400 грамів, що на чверть більше, ніж у звичайного баклажана такого ж розміру. Крім того, такий баклажан здатний довше звичайного зберігати свіжість і поживні властивості.

Відзначимо, що при виведенні нового сорту використовувалися лише природні методи селекції. Маркетологи прогнозують збільшення обсягу продажу нового баклажану, оскільки він повністю позбавлений гіркуватого присмаку.

Вчені з команди Аві Шредера і кафедри інженерної хімії Техніону повідомили, що зуміли розробити метод розпилення наночастинок з корисними речовинами, в результаті чого засвоюваність рослинами підвищилася в 300 разів. Ноу-хау ізраїльських вчених – крихітна капсула діаметром близько сотні нанометрів (десятитисячна частка міліметра), яка складається з жирових молекул, подібних за структурою до тих, з яких складається мембрана клітин рослини. Завдяки подібності капсула безперешкодно здатна проникати в тканини рослини.

В якості піддослідної рослини був використаний кущ помідорів «черрі». На одному з листів розпилили спрей, що містить спеціально пофарбовані молекули, які світяться (аби побачити, як вони проникають у тканини рослини). Потім були взяті проби з іншого листя, стебла і коріння. Через три доби проби, вивчені під мікроскопом, не залишили сумнівів: молекули, що світяться, проникли в рослину і поширилися всіма її частинами. Хоча йдеться тільки про лабораторні дослідження, але учасники наукової групи вірять, що найближчим часом їх метод може бути перенесений в польові умови і стане ще однією сходинкою в освоєнні передових технологій в сільському господарстві.

Наразі в кібуцах та мошавах Арави вирощують чудові овочі та фрукти, причому із залученням сучасних технологій.

Фрукти, що вирощують в Араві – абрикоси, персики, нектарини та мушмула – дозрівають в Араві на декілька тижнів раніше, та потрапляють на прилавки на початку квітня без використання хімії. Хоча диня гірка (момордика харанція) поширена у тропічних широтах, проте аграрії Арави почали культивувати її у пустельному кліматі. Відтак уже виведений власний аравійський сорт момордики – гіркої і корисної рослини, дуже дієвої при лікуванні низки хвороб, в тому числі і бича XXI століття – діабету. В Ізраїлі вже багато років полуницю-суницю вирощують в «підвішеному стані». Завдяки тому, що плоди не торкаються ґрунту, на них не потрапляють шкідники, а, отже, немає і необхідності в пестицидах.

Агрономи ізраїльського мошаву Ейн Яхав, що в Араві, вивели новий вид тайської квасолі з особливо довгими стручками і бобами ніжного смаку. На відміну від звичайної тайської квасолі, нова агрокультура не сприяє газоутворенню і легко засвоюється організмом. Огірки, що вирощуються за органічними технологіями, призначаються на експорт, зокрема до Голландії, звідки свого часу насіння огірків було завезено до Ізраїлю. Каталонська цибуля «себоліто» також зростає в мошаві Паран. Вона має вигляд гібриду ріпчастої та зеленої цибулі, причому його біла частина більша за зелену та солодкувата за смаком.

У ході експерименту з тютюном вчені з Техніону ввели рослинам так званий «гормон молодості» (гормон з групи цитокінінів). Їх подиву не було меж, коли невдовзі з’ясувалося, що рослини, піддані впливу генетичних технологій, виявилися більш життєздатними і споживають незначну кількість води.

Очільник дослідження, професор Техніону Шимон Гепштейн розповів про те, як проводився експеримент. Вчені сконструювали пристрій, подібний до термостата, за допомогою якого гормон цитокінін вводився щоразу, як знижувався його рівень. «Звичайна тривалість життя тютюну становить близько чотирьох місяців, – сказав він. – Піддослідні рослини прожили вдвічі більше, продовжуючи квітнути і плодоносити, в той час як контрольні рослини давно засохли і загинули». Подібна картина спостерігалася і з листям тютюну. Після того, як з рослин було зрізано листя, з’ясувалося, що звичайний тютюн протягом семи днів засох, а тютюн, що пройшов технологічну обробку «гормоном молодості», залишався зеленим і свіжим втричі довше. Після проведення експерименту вони залишили рослини, які до цього поливали що три дні, без нагляду. Яке ж було здивування вчених, коли за місяць, протягом якого рослини тютюну були позбавлені живильної вологи, вони знайшли їх такими ж свіжими і зеленими, як і раніше. В ході подальших експериментів дослідники переконалися, що незвичайні властивості модернізованого тютюну виявилися не випадково і що використання «гормону молодості» веде до значного зниження потреби рослин у волозі.

Технологія, розроблена ізраїльським стартапом Supermeat та проф. Яаковом Нахміасом з Центру біотехнології імені Олександра Грасса в Єврейському університеті Єрусалиму, безсумнівно, припаде до смаку «ідейним» вегетаріанцям, які тепер зможуть без мук сумління вживати в їжу штучно вирощене куряче м’ясо. Ізраїльська технологія дозволяє вирощувати штучне м’ясо з окремих клітин в безпечному, чистому і контрольованому середовищі – поза організмом домашніх курей. Йдеться про вирощування «білого» курячого м’яса в промисловому масштабі.

Інноваційна методика являє собою поділ зразка тканини на окремі клітини, які розростаються в спеціально створеному середовищі, що нагадує фізіологію птаха. Потім з цих клітин формуються м’язи, які, в свою чергу, розростаються в повноцінну тканину. Як стверджують розробники методики: м’ясо, отримане в результаті, повністю відповідає звичайному курячому. У подальшому, вчені мають намір впровадити технологію збагачення культивованого м’яса цінними речовинами – підвищеним вмістом білка, жирними кислотами Омега-3, вітамінами і мікроелементами.